Міжнародний захист прав дітей

„Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими.“ О.Уальд

У сучасних умовах, коли як офіційні шлюби, так і «цивільні» шлюбні відносини між громадянами різних держав стали звичайним явищем, все частіше виникають питання, пов’язані із захистом прав дітей на міждержавному рівні. Адже спори щодо здійснення батьківських прав і обов’язків, які виникають у зв’язку з визначенням місця проживання дитини, права на спілкування з нею, позбавлення та оспорювання батьківських прав, зобов’язань щодо утримання тощо, як правило, значно складніше вирішуються, коли батьки проживають у різних країнах.

Звичайно, у цьому відношенні важливе значення має ратифікація Україною низки міжнародних договорів, розроблених у рамках Ради Європи та Гаазької конференції з міжнародного приватного права, які дають змогу вирішувати практичні питання, що стосуються здійснення батьківських прав на міжнаціональному рівні.

Зокрема, на захист дітей від їх незаконного переміщення спрямована Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 25.10.1980р., яка набула чинності для України 1 вересня 2006 року. Суть цієї Конвенції полягає у тому, що один із батьків або будь-яка інша особа, якій належить право піклування про дитину, не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини та вивозити її в іншу державу. А у випадку виникнення такої ситуації дитина має бути негайно повернута до країни свого постійного місця проживання з тим, щоб компетентний орган саме цієї країни прийняв рішення про місце проживання дитини та участь батьків у її вихованні. В українській практиці застосування згаданої Конвенції зафіксовані непоодинокі випадки направлення Міністерством юстиції України до компетентних органів іноземних держав заяв за зверненнями українських громадян щодо повернення дітей до України. Але, водночас, трапляються і такі випадки, коли українські жінки, зазнавши неналежного поводження батька з власною дитиною, змушені повернутися разом з дитиною на батьківщину, після чого отримують виклик до суду у справі негайного повернення дитини за кордон. У таких справах необхідна професійна підтримка спеціаліста, який допоможе зібрати відповідні докази та протистояти примусовій зміні місця проживання дитини всупереч її інтересам.

Важливим кроком до захисту прав дітей стало набрання 19 жовтня 2006 року чинності для України Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, укладеної у м. Нью-Йорк 20 червня 1956 року. Метою даної Конвенції є спрощення процедури стягнення аліментів у випадках, коли позивач і відповідач проживають у різних країнах. Наприклад, в Україні зацікавлена особа може звернутися до Міністерства юстиції України або територіального управління юстиції за місцем проживання з метою стягнення аліментів на території іноземної держави, яка є учасницею Конвенції.

Проте, механізми реалізації положень міжнародно-правових договорів інколи є не повною мірою ефективними через складну і довготривалу передачу документів до компетентних органів іноземної держави дипломатичними каналами, у той час як регулювання деяких життєвих ситуацій взагалі не підпадає під сферу дії міжнародних конвенцій. Тому у випадках, коли зволікання шкодить інтересам дитини, необхідне термінове залучення місцевого адвоката за кордоном.

Якою б складною не була ситуація, не залишайтесь наодинці зі своїми проблемами, та зверніться до фахівців компанії «УкрЛегіс», які мають багаторічний досвід та практичні напрацювання у сфері міжнародного захисту прав дітей. Зокрема, готові запропонувати правову допомогу стосовно:

- реєстрації народження дитини за кордоном, визначення її громадянства;
- встановлення батьківства іноземного громадянина;
- розв’язання спорів щодо місця проживання дитини та участі у її вихованні;
- стягнення аліментів за кордоном;
- визнання і виконання рішень іноземних судових органів в Україні та рішень українських судів за кордоном на підставі міжнародно-правових договорів, учасницею яких є Україна тощо.

У разі необхідності наші партнери забезпечать представництво у відповідних державних органах за кордоном, щоб вжити термінових заходів для захисту прав дитини у відповідній юрисдикції.